Алгоритм формування вмінь використовувати знання при розв’язанні типових задач з молекулярної біології

t>

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)

 

АЛГОРИТМ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЗНАННЯ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ  ТИПОВИХ ЗАДАЧ З МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ

Одним із важливих завдань шкільного курсу «Біологія» є формування в учнів загальнонавчальних та спеціальних умінь. Вміння розв’язувати задачі – один із об’єктивних критеріїв оцінки глибини засвоєння матеріалу.

Практичне застосування здобутих знань під час розв’язуванняя задач сприяє розвитку логічного мислення, творчому, аналітичному підходу до вирішення поставленого питання або проблеми в цілому, що особливо важливо для майбутніх працівників сучасних галузей виробництва, сільського господарства, медицини.

У методичних рекомендаціях, що відповідають чинним програмам із загальної біології (Біологія. 10-11 кл. Програма для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. – К.: Педагогічна преса, 2004; Біологія. 8-11 класи. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням біології (Автори П. Балан, Ю. Вервес, В Войцицький, М. Кучеренко), подано алгоритм розв’язання задач з біології, одиниці вимірів, частково теоретичний матеріал, приклади задач з молекулярної біології, використаної літератури.

Поданий матеріал призначений для вчителів біології, старшокласників, абітурієнтів.

 

Одиниці вимірювання

В біології використовуються основні та похідні одиниці міжнародної системи одиниць (СО): довжини, маси, енергії, роботи, теплоти тощо.

Одиниці довжини – метр (м).

1 м = 10 дм =100 см = 12106'>  мк = 12109'> нм, 1 нм = 1210-9'> м.

 

Одиниці маси – кілограми (кг).

1 кг = 12103'> г (грамів); 1 г = 12109'> нг (нанограмів);

1 дальтон – одиниця молекулярної маси, яка дорівнює масі атома Гідрогену.

 

Одиниця енергії, роботи та кількості теплоти -  джоуль (Дж).

1 Дж = 12107'> ерг = 0,2388 кал; 1 кал = 4,1868 Дж.

 

            У процесі розв’язування будь-якої задачі виділяють певні етапи.

1.      Аналіз задачі. Уважно прочитайте зміст задачі, осмисліть її та визначте:

ü до якого розділу чи темі належить задача,

ü знайдіть, що дано і що необхідно знайти.

2.      Скорочений запис умови.

üЗадопомогою умовних позначень коротко запищіть, що дано і що треба знайти (як на уроках хімії чи фізики).

üПодумайте, які з постійних відомих вам величин ви можете використати при рішенні задачі, запишіть їх.

3.      Оформлення запису задачі.

 

Місце, що залишилось після короткого запису умови задачі, умовно поділіть на дві частини. В лівій частині запишіть данні, які ви будете використовувати, справа – рішення. Дій у задачі може бути декілька. Записуйте їх так: 1) …; 2) …; 3) … тощо.

1.      Розв’язування задачі.

ü Розв’язуйте задачу поетапно.

ü На кожному етапі стисло формулюйте запитання.

ü Ретельно перевіряйте результати розрахунків.

ü Перевірте, чи всю інформацію з умови задачі використано.

ü За необхідністю оберіть інший спосіб розв’язування.

2.      Завершальний етап.

Перевірте правильність розв’язування в цілому, сформулюйте і запишіть остаточну відповідь.

 

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ НА МОЛЕКУЛЯРНІ ОСНОВИ СПАДКОВОСТІ

            Під час розв’язання таких задач необхідно пам’ятати, що:

·         довжина одного нуклеотида, або відстань між двома сусідніми вздовж осі ДНК, становить 0,34 нм;

·         середня молекулярна маса одного нуклеотида 345 умовних одиниць;

·         середня молекулярна маса однієї амінокислоти дорівнює 100 умовних одиниць;

·         молекула білка в середньому складається з 200 амінокислот;

·         кожну амінокислоту в білковій молекулі кодує триплет нуклеотидів і-РНК (під час трансляції);

·         для визначення довжини гена (l) враховують кількість нуклеотидів, яка міститься в одному ланцюзі ДНК;

·         для визначення молекулярної маси гена (Mr) враховують кількість нуклеотидів, що міститься у двох ланцюгах ДНК;

·         трансляція здійснюється згідно з генетичним кодом;

·         для всіх ДНК виконується правило Чаргаффа: А=Т; Г=Ц;

·         А+Г = Т+Ц (вміст пуринових азотистих основ – аденіну і гуаніну – дорівнює вмісту піримідинових азотистих основ – тиміну і цитозину);

·         сума всіх нуклеотидів в молекулі ДНК або РНК (А+Т+Г+Ц чи А+У+Г+Ц) становить 100%.