Тема: Зріла особистість. Що це?

Відкрити, зберегти на свій комп'ютер або роздрукувати повний текст (формат PDF)

 

Зріла особистість. Що це?

Мета: розширити знання учнів з питання ,, зріла особистість ’’, показати різні рівні зрілості особистості, навчити приймати рішення та класифікувати їх, визначити з учнями рівень їхньої зрілості і накреслити план роботи над собою в плані ,, зрілості ’’ на майбутнє.

Оформлення:тема записується на дошці, вішаються планшети ,, зріла особистість ’’, ,, відповіді учнів ’’ , ,, відповіді вчителів ’’, ,, вчинки… ’’ , алгоритм відповіді на запитання.

 

Хід заходу

1. Повідомлення теми години спілкування.

2.Визначення охочих взяти участь у грі (гра з м’ячем: м’яч котимо по столу, за яким стоїть корзина, але учасник її не бачить). Запитання: ,, Чи легко було попасти в корзину? Чому ні? Орієнтовна відповідь: ,, Важко, бо не видно кінцеву ціль ’’.

Ускладнюємо завдання: хтось ховається за столом  і прибирає корзину взагалі.

Чи попали в корзину? Ні? Чому? Бо взагалі немає куди попадати!

Як ви думаєте, на що націлена наша гра? Ваші роздуми з цього приводу.

Очікувана відповідь: ,, досягти певної мети дуже важко, якщо не бачиш кінцевої цілі ’’.

 

Так, а зрілість особистості – це, так би мовити, кінцевий результат роботи особистості над собою. А що ж таке зрілість? Слово надається учениці, яка зачитує відповіді учнів( анкетування проводилося раніше) та учителів, порівнюються відповіді, що спільного, а що відмінне.

Давайте звернемося до фахівця з даного питання – психолога Бутурлим Т. І. – виступ психолога.

Хочу ще дещо додати, слово,, зрілість ’’ можна замінити словом,, готовність ’’:

·                   Моральна і фізична

·                    Інтелектуальна

·                   До служби в армії та інших державних установах

·                   До навчання з метою отримання професії

·                   Створити сім’ю, утримувати її і виховувати дітей.

На шлях до зрілості ми витрачаємо все своє життя. Навіть дорослі, вчителі, батьки йдуть на цьому шляху. Давайте зачитаємо відповіді батьків. Як видно з відповідей ваших батьків, вони стоять на вищій сходинці, бо мають уже певний життєвий досвід. Проте багато чого вони навчилися у процесі вашого виховання.

 

А для чого вам потрібні знання про зрілу особистість? Навіщо вам ставати нею?( запитання до учнів) – для того,щоб вільно почуватися у світі дорослих і жити у суспільстві.

А чому саме вам – юнакам і юнкам ми говоримо про це? – бо йде таке собі примірювання світу дорослих на себе, бо саме ви вже на шляху до зрілої особистості – визначаєтесь у сфері моральних цінностей, вибираєте майбутню професію, підшукуєте супутника життя.

Ось саме про підбір, обрання супутника життя, я і хочу з вами поговорити. Уважно послухайте думки дівчат і хлопців. Всі вони давали відповідь на запитання: Чого чекають від мене на побаченні?

 

Говорять хлопці:                                                     Говорять дівчата:

 жаль, що,                                                       горе в тому, що хлопці ждуть,                                                          

 коли запрошуєш дівчину на                  що робитимеш те, що вони

побачення, то знаходишся                       хочуть, а хочуть завжди

під тиском. Не можеш                               одного. І дівчат має бути бой -

 поводитися природно, весь                     френд, а вештатися, як хлопці

час щось із себе уявляєш,                         зась. Якщо ж товариша не має

 щоб виправдати їх очіку-                        то ти якась не така. Занадто

вання. Хоча ми і хвилюємось                   багато табу для дівчат: не

але цього не можна                                   робити перший крок, не

 показувати, потрібно бути                      сперечатися з хлопцем, коли

дуже спокійним, не                                   він із друзями. Краще гуляти

соромитись, бо якщо це                            з подружкою, легше. Коли ти

помітять, то зразу                                     з хлопцями, то вони поміча-

 відфутболять. Друзі теж                                 ють кожен твій крок. Весь час

насідають, пристають із                             потрібно когось із себе

запитаннями: як далеко ти                         вдавати, не важливо, як ти

зайшов, що робили?                                  себе при цьому почуваєш.

От і починаєш видумувати

 казна – що, хоч насправді

нічого і не було. А потім самі

неприємності. До того ще і

підганяють постійно, спішать

оженити швиденько. А може

нам хочеться краще пізнати

одне одного. А замість цього

всі чекають, що зробиш те,

зробиш інше.